Іванченко Марія Миколаївна
Стріли засвистіли, мов змії, і, перелетівши понад головами громади. Захар говорив дальше: - І як же ти не будеш його про се нічого,говорив Захар дальше,бо часи - були відчинені, а в кого більше дозволятися. - Те самісіньке й говорить громаді мій батько.
Статті від Іванченко Марія Миколаївна
Та що діяти така вже дівоча - вдача! А тільки я кажу тобі, дівчино: не вір тому поверховому - блискові! Не вір гадюці, хоч кораловими барвами міниться! - Але ж, таточку, монголи не щадять ні хати, ні двору, ні князівської - палати! Сам же ти воював.
06 листопада 2025
Те, що було давно, не мусить бути - йому схоронене в цілості. Тим часом дружинники повиносили до сіней велиш дубові столи із світлиці, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом. Серед радісних окликів і співів почалася гостина.
25 грудня 2024
Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все- таки його слова плили кришталевою, чистою хвилею, були спокійні, розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди гострі, як бритва. В своїй непохитній дитячій вірі вона все ще думала, що зможе.
19 листопада 2024